Рентабельність підприємства

[pic]

Як бачимо рентабельність власного (акціонерного) капіталу залежить від

змінений рівня рентабельності продукції, швидкість обороту совокупного

капіталу та співвідношення власного та займаного капіталу. Вивчення цих

залежностей має доказну ціну для оцінки фінансового стану підприємства,

оцінки степені результатів своєї діяльності. З цієї залежності виходить, що

при інших рівних умовах віддача акціонерного капіталу підвищується при

збільшенні займаних коштів в складі совокупного капіталу.

Третя група показників рентабельності формується на базі розрахунку

рівня рентабельності аналогічно показникам першої та другої груп, однак

замість прибутку в розрахунку приймається прибуток грошових коштів.

Наприклад:

[pic]

Дані показники дають уяву про ступінь важливостей підприємства

забезпечити кредиторів, позичальників та акціонерів власними грошовими

коштами в зв'язку з використанням його виробничого потенціалу. Концепція

рентабельності розраховується на підставі притоку грошової "наличности",

широко використовується в країнах з розвинутою ринковою економікою. Вона

більше приоритетна, тому що операції з грошовими потоками є признакою

інтенсивного типа виробництва ознакою "здоров'я" економіки і фінансового

стану підприємства. Перехід на використання цієї концепції потребує

перебудови звітності підприємства. Ця робота минається лише на початковій

стадії.

Різноманітність показників рентабельності визначає альтернативність

пошуку шляхів її підвищення. При аналізі шляхів підвищення рентабельності

важливо розрізняти вплив зовнішніх та внутрішніх факторів. Такі показники,

як ціна продукту і ресурсу, об'єм використовуємих ресурсів та обсяг

виробництва продукції, прибутку від реалізації та рентабельності

(доходності) продаж, знаходяться між собою в тісному функціональному

зв'язку.

Підприємство на сам перед звертає свою увагу на проблеми контролю за

змінами промислової виробничості і стараються знизити роль зовнішнього

фактору, або фінансової виробничості. Однією з вимог процвітання

підприємства являється розширення ринку збуту продукції за рахунок зниження

ціни за пропонуємі товари. Оскільки цей процес не супроводжується зниженням

цін на використовуємі ресурси, то роль дефлятора ціни в формуванні

доходності підприємства знижується. Це "природним" шляхом переключає сферу

вимог керівництва на контроль за зміненням промислової виробничості, тобто

за внутрішніми факторами: зниження матеріалоємності і трудоємкості

продукції, підвищення віддачі основних фондів, машин та обладнання.

Основні показники рентабельності:

. Рентабельність продукції;

. Рентабельність продаж;

. Рентабельність активів;

. Рентабельність текучих активів;

. Рентабельність власного акціонерного капіталу.

1. Рентабельність продукції (витрати) (Рпр) визначається відношенням

прибутку від реалізації продукту від реалізації продукції (Пр) до повної

собівартості реалізації продукції (С):

[pic] (2)

Цей показник характеризує вихід прибутку в процесі реалізації

продукції на одиницю витрат в основній діяльності підприємства.

2. Рентабельність продаж (RОS) визначається як відношення прибутку від

реалізації (Пр) до виручки від реалізації без податків, включаємих в ціну

продукції (В):

[pic] (3)

Рентабельність продаж характеризує доходність основної діяльності

підприємства. Менеджер використовує цей показник для контролю над

взаємозв'язком між цінами, кількості реалізує мого товару, витрат

виробництва і реалізації продукції.

3. Рентабельність активів (КОА) визначається як відношення прибутку

(балансової чи чистої) (Пб або Пч) до середньої величини активів за якийсь

період (Аср):

[pic] (4)

Цей показник служить для визначення ефективності використання

капіталу, оскільки дає загальну оцінку доходності вкладеного в виробництво

капіталу, як власного так і заємного.

Рентабельність активів також можна представити як ефективність

використання матеріальних і фінансових ресурсів: рентабельності продаж і

оборачуваємості активів (Оа):

[pic] (5)

Чим менше доля прибутку в ціні, тим більше повинна бути швидкість

обороту, щоб рентабельність вкладень в підприємство була достатньою. І

навпаки, чим нижче швидкість обороту, тим більше повинна бути доля прибутку

в ціні товару.

4. Рентабельність поточних активів (Рта) уявляє собою відношення

чистого прибутку підприємства (Пч) до середньої величини поточних активів

(оборотних коштів) підприємства (Ат.ср):

[pic] (6)

Цей показник характеризує величину прибутку, отриману з кожної гривні

що вкладена у поточні активи.

5. Рентабельність власного акціонерного капіталу (RОЕ) визначається як

відношення чистого прибутку (Пч) до середньої величини власного капіталу

підприємства (Кс) за якийсь період:

[pic] (7)

Цей показник займає особливе місце серед показників рентабельності і

характеризує ефективність використання власних коштів акціонерів, величину

прибутку, отриману на кожну гривню вкладень акціонерів в підприємство і

залишаючи в розпорядку підприємства. Значення цього показника відбиває

ступінь привабливості об'єкта для вкладень коштів акціонерів. Чим вище цей

показник, тим більше прибутку приходиться на одну акцію, тим вище

потенційні дивіденди.

На величину рентабельності власного акціонерного капіталу впливає

показник рентабельності активів.

В ринковій економіці придається велике значення порівнянням прибутку з

прибуткоутворюючими факторами і базами її формування.

При стандартній оцінці фінансового стану підприємства пропонується

західними методиками:

. По-перше, використання системи взаємозв'язаних показників

рентабельності, кожний з яких несе однакове навантаження як для

робітників підприємства так і для користувачів фінансової інформації

(менеджерів, акціонерів, інвесторів та кредиторів);

. По-друге, використання системи показників рентабельності як однієї з

елементів фінансово-економічної оцінки текучого положення

підприємства;

. По-третє, необхідність проведення динамічного і порівняного аналізу

показників рентабельності по секторам основної діяльності, по

підприємствам - аналогам і підприємствам - конкурентам.

Для цієї мети розроблена система показників рентабельності, котра

об'єднує три основним класи показників (табл. 2.1.)

1. Показник рентабельності, розрахований на підставі прибутку

(доходу).

2. Показник рентабельності, розрахований в зв'язку з використанням

виробничих активів.

3. Показник рентабельності, розрахований на підставі потоків власних

грошових коштів.

Таблиця 2.1.

Система фінансових коефіцієнтів рентабельності

|Основні класи показників |Фінансові коефіцієнти рентабельності |

|рентабельності | |

|1 |2 |

|1. Показник рентабельності, |1.1 .Коефіцієнт обмеженого рівня валового |

|розрахований на підставі |прибутку |

|прибутку (доходу) |1.2.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку |

| |від основної (операційної) діяльності |

| |1.3.Коефіцієнт обмеженого рівня прибутку |

| |всієї діяльності підприємства |

| |1.4.Коефіцієнт обмеженого рівня чистого |

| |прибутку |

| |1.5.Коефіцієнт критичної рентабельності |

|2.Показник рентабельності, |2.1.Коефіцієнт віддачі на всю суму |

|розрахований в зв'язку з |виробничих |

|використанням виробничих |активів |

|активів |2.2.Коефіцієнт віддачі на інвестований |

| |капітал |

| |2.3.Коефіцієнт віддачі на акціонерний |

| |капітал |

|3.Показник рентабельності, |3.1.Коефіцієнт рентабельності відбору |

|розрахований на підставі |3.2.Коефіцієнт рентабельності |

|потоків власних грошових коштів|совокупного капіталу |

| |3.3.Коефіцієнт рентабельності власного |

| |капіталу |

| |3.4.Коефіцієнт обслуговування боргу |

2. Аналіз прибутку і решта стабільності виробничо-господарської

діяльності підприємства

2.1. Методи економічної інформації в аналізі фінансової діяльності

підприємства

Порівняння - один зі способів, за допомогою яких людина почала

розпізнавати навколишнє середовище.

Сутність цього методу може бути розкрита в такий спосіб. Порівняння -

це науковий метод пізнання, у процесі якого невідоме (досліджуване) явище,

предмети зіставляються з уже відомими, досліджуваними раніше, з метою

визначення загальних рис або розходжень між ними. За допомогою порівняння

визначається загальне і специфічне в економічних явищах, вивчаються зміни

досліджуваних об'єктів, тенденції і закономірності їхнього розвитку.

В економічному аналізі порівняння використовують для рішення всіх його

задач як основний чи допоміжний спосіб. От найбільш типові ситуації, коли

використовується порівняння, і мети, що при цьому досягаються:

1. Зіставлення планових і фактичних показників для оцінки ступеня

виконання плану.

2. Зіставлення фактичних показників з нормативними дозволяє

провести контроль за витратами і сприяє впровадженню ресурсозберігаючих

технологій.

3. Порівняння фактичних показників з показниками минулих років для

визначення тенденцій розвитку економічних процесів.

4. Зіставлення показників аналізованого підприємства з досягненнями

науки і передового досвіду роботи інших підприємств чи підрозділів

необхідно для пошуку резервів.

5. Порівняння показників аналізованого господарства із середніми

показниками по районі, зоні, області для оцінки досягнутих результатів і

визначення невикористаних резервів.

6. Зіставлення рівнобіжних і динамічних рядів для вивчення

взаємозв'язків досліджуваних показників. Наприклад, аналізуючи одночасно

динаміку зміни обсягу виробництва валової продукції, основних виробничих

фондів і фондовіддачі, можна обґрунтувати взаємозв'язок між цими

показниками.

7. Зіставлення різних варіантів управлінських рішень з метою вибору

найбільш оптимального з них.

8. Зіставлення результатів діяльності до і після зміни якого-небудь

фактора застосовується при розрахунку впливу факторів і підрахунку

резервів.

Розглянемо більш докладно кожен тип порівняння.

Як уже відзначалося раніше, однією з задач АХД є систематичний

контроль і всебічна оцінка діяльності підприємств по виконанню плану

економічного і соціального розвитку. Цим обумовлена необхідність порівняння

фактичних даних із плановими. Таке порівняння дозволяє визначити ступінь

виконання плану за місяць, чи квартал рік.

Порівняння фактичних даних із плановими може бути використано і для

перевірки обґрунтованості планових показників. Для цього фактичні дані в

середньому за три-п'ять минулих років порівнюють з даними плану поточного

року.

Немаловажне значення в АХД має порівняння досягнутого рівня по тим чи

іншим показникам з даними перспективними планами. Таке порівняння дає

можливість бачити хід виконання перспективного плану і задачі на майбутній

період.

У практиці аналітичної роботи використовується також порівняння з

затвердженими нормами (наприклад, витрата матеріалів, сировини, енергії,

води і т.д.).

Таке порівняння необхідне для виявлення економії чи перевитрати

ресурсів на виробництво продукції, для оцінки ефективності їхнього

використання в процесі виробництва і визначення загублених можливостей

збільшення випуску продукції і зниження собівартості.

В аналізі господарювання дуже часто застосовується порівняння фактично

досягнутих, результатів з даними минулих років. Порівнюють результати

сьогоднішнього дня з учорашнім, поточного місяця, кварталу, року з

минулими. Це дає можливість оцінити темпи зміни досліджуваних показників і

визначити тенденції і закономірності розвитку економічних процесів.

Наступний вид - порівняння з кращими результатами, тобто з кращими

зразками праці, передовим досвідом, новими досягненнями науки і техніки.

Такі порівняння можуть проводитися як у рамках досліджуваного підприємства,

так і за його межами. Усередині підприємства проводиться порівняння

середнього рівня показників, досягнутих колективом у цілому, з показниками

передових ділянок, бригад, робітників. Це дозволяє виявити передовий досвід

і нові можливості виробництва.

Велике значення має міжгосподарський порівняльний аналіз, у процесі

якого показники аналізованого підприємства зіставляються з показниками

інших підприємств, що мають кращі результати при однакових вихідних умовах

господарювання. Такий аналіз спрямований на пошук нових можливостей

виробництва, вивчення передового досвіду і є важливим засобом визначення

резервів підвищення ефективності роботи підприємства.

Дуже часто в аналізі показники досліджуваного підприємства

порівнюються зі сереоньогалузевими даними чи середніми по міністерству,

об'єднанню, концерну й ін. Таке порівняння необхідне для більш повної й

об'єктивної оцінки діяльності аналізованого підприємства, для вивчення

загальних і специфічних факторів, що визначають результати його

господарської діяльності.

В АХД застосовується також порівняння різних варіантів рішення

економічних задач, що дозволяє вибрати найбільш оптимальний, і тим самим

більш повно використовувати можливості виробництва. Особливо широко воно

використовується в попередньому аналізі при обґрунтуванні планів і

управлінських рішень.

Порівняння рівнобіжних і динамічних рядів використовується для

визначення й обґрунтування форми і напрямку зв'язку між різними

показниками. З цією метою числа, що характеризують один з показників,

необхідно розташувати в зростаючому чи убутному порядку і розглянути, як у

зв'язку з цим змінюються інші досліджувані показники: зростають чи

убувають, і в якому ступені.

В економічному аналізі розрізняють наступні види порівняльного

аналізу: горизонтальний, вертикальний, трендовий, а також одномірний і

багатомірний.

Горизонтальний порівняльний аналіз використовується для визначення

абсолютних і відносних відхилень фактичного рівня досліджуваних показників

від базового (планового, минулого періоду, середнього рівня, досягнень

науки і передового досвіду).

За допомогою вертикального порівняльного аналізу вивчається структура

економічних явищ і процесів шляхом розрахунку питомої ваги частин у

загальному цілому (питома вага власного капіталу в загальній його сумі),

співвідношення частин цілого між собою (наприклад, власного і позикового

капіталу, основного й оборотного капіталу), а також вплив факторів на

рівень результативних показників шляхом порівняння їхньої величини до і

після зміни відповідного фактора.

Трендовий аналіз застосовується при вивченні відносних темпів росту і

приросту показників за ряд років до рівня базисного року, тобто при

дослідженні рядів динаміки.

При одномірному, порівняльному аналізі зіставлення робляться по одному

чи декільком показникам одного об'єкта чи декількох об'єктів по одному

показнику.

За допомогою багапгомірного порівняльного аналізу проводиться

зіставлення результатів діяльності декількох підприємств (підрозділів) по

широкому спектрі показників.

Особливої уваги заслуговують багатомірні порівняння, що необхідні в

аналізі для комплексної оцінки результатів господарювання виробничих

підрозділів, підприємств і т.д. Така задача встає завжди, коли треба дати

узагальнюючу порівняльну оцінку результатам господарювання декількох

підприємств. Це здійснюють вищі органи керування, а також інвестори

для оцінки ступеня фінансового ризику.

Комплексна оцінка господарської діяльності являє собою характеристику

діяльності підприємства, отриману в результаті вивчення сукупності

показників, що визначають більшість економічних процесів і містять

узагальнюючі дані про результати виробництва. Очевидно, що чим більше

показників буде використано для комплексної оцінки, тим більше правильними

будуть висновки аналізу. Але прагнути до цієї мети потрібно дуже обережно,

тому що збільшення кількості показників ускладнює роботу підрахунків по

комплексній оцінці і робить її менш ефективною.

Задача комплексної оцінки в територіальному плані зараз зважується в

двох напрямках. Перше - це розробка узагальнюючого (синтетичного) чи

інтегрального показники, який би втілив найбільш вагомі сторони

господарської діяльності. Досягнення цієї мети залучає тим, що в підсумку

очікується одержання єдиного показника. А це автоматично вирішує задачу

оцінки результатів господарювання: перше місце займає підприємство з

найбільшою чи найменшою величиною показника, друге - підприємство, що має

другий результат, і т.д. Такий інтегральний показник поки не знайдений, а

численні дослідження показують труднощі його розробки.

Складність господарської діяльності не дозволяє вирішити проблему й

інший спосіб вибрати з числа узагальнюючих результативних показників який-

небудь один у якості інтегрального.

Наприклад, підприємство може мати кращий результат по сумі отриманого

прибутку за рахунок кон'юнктурних факторів при зменшенні обсягу виробництва

продукції. Візьмемо інший випадок: підприємство перевиконало план по

виробництву продукції, але при цьому збільшилася собівартість продукції,

зменшилася сума прибутку.

Тому узагальнююча оцінка результатів діяльності підприємств звичайно

проводиться по цілому комплексі показників. У зв'язку з цим задача звичайно

ускладнюється, оскільки субординація підприємств за різними показниками

буде неоднаковою. Наприклад по обсягам продуктивності підприємство буде

займати перше місце, по собівартості - третє, а за рівнем рентабельності -

п'яте і т.д.

Інший напрямок комплексної оцінки - розробка алгоритмів обчислювальних

процедур, які б на основі комплексу показників забезпечили однозначну

Страницы: 1, 2, 3, 4, 5, 6